Уже майже півстоліття стічні води Шепетівки очищують споруди та обладнання Шепетівкаводоканалу. Розміщені вони за містом, неподалік сміттєзвалища.

“Загальна довжина каналізаційних мереж і колекторів, що знаходяться на балансі водоканалу складає 54,5 км. У тому числі довжина головних колекторів – 16,3 км, вуличної мережі – 20,6 км, внутрішньоквартальної та дворової мережі – 17,6 км. Також маємо одну головну і 11 додаткових каналізаційних насосних станцій та очисні споруди”, - розповідає директор Шепетівкаводоканалу Віталій Биков.

Каналізаційні очисні споруди ввели в експлуатацію ще у 1976 році. Через пару десятків років, у 1999-му, провели їх реконструкцію. А за останній період вдалося частково модернізувати виробничий процес.

“З метою економії енергоносіїв ми замінили стару повітродувку на нову італійського виробництва, яка практично вдвічі менше споживає електроенергії. Це дало нам можливість надалі економити витрати очисних споруд на близько 100 тис. грн щомісяця. Також придбали мініземснаряд, який покращив технологічний процес роботи і відкинув потребу додатково орендувати фінансово- та енергозатратне обладнання”, - пояснює Віталій Биков.

З цією ж метою зменшення витрат і удосконалення роботи у планах підприємства - встановлення системи частотного регулювання роботи обладнання з впровадженням датчиків контролю розчиненого кисню в активному мулі.

“Щодня через мережі каналізації проходить близько 3000 кубометрів стічних вод. Раніше об’єми були більші, бо працювало значно більше промислових підприємств. Але зараз стоки стали концентрованішими. Відповідно фільтрація проходить довше”, - розповідає начальник очисних споруд Шепетівкаводоканалу Ігор Драчук.

Спільно з паном Ігорем тут працює ще 13 працівників - майстрів-операторів та машиністів. А також два лаборанти.

Очищення складається з двох стадій – механічного та біологічного. Спершу стоки з міста надходять на приймальну камеру. Далі через відділення решіток очищаються від грубої фракції та осаду.

Наступний етап – пісколовки, де стічні води позбавляються від мінеральних забруднень. Важкий пісок опускається на дно, звідки його згрібають.

Після цього, очищені від піску та грубої фракції, стоки надходять на первинний відстійник та радіальний аеротенк.

На первинному відстійнику проходить очищення від надлишкового мулу та плаваючих жирів. Потім в радіальному аеротенку змішується з активним мулом і киснем.

“З первинних відстійників мул потрапляє на мулові майданчики. Тут він зневоднюється та вивозиться на міське сміттєзвалище. Для цього є спеціально відведене та прочищене місце”, - зауважує начальник очисних споруд.

Аеротенки – це споруди для наступного етапу очистки – біологічного. У них створені умови для життя та розмноження так званого «активного мулу» – бактерій та мікроорганізмів. Вони споживають розчинену у стічних водах органіку. Для того, щоб активний мул не загинув, в аеротенки за допомогою компресорів цілодобово подається повітря.

Далі вже практично чиста вода стікає у біологічні ставки, де бактерії повністю поїдають органіку.

“З часом на біологічних ставках з’являється надлишковий мул. Щоб відкачати зайве, ми проводимо очистку за допомогою мініземснаряду. Зазвичай це планові заходи - щовесни і перед зимовим періодом”, - пояснює Ігор Драчук.

На ставках-відстійниках вода відстоюється та проходить фотосинтез. Потім знезаражується хлоркою і зливається у річку Гуска.

“До нас регулярно приїжджають представники з санітарних служб. Відбирають проби на бактеріологічні та хімічні аналізи. Контролюють, аби все було в межах законодавчих норм. Окрім цього наші штатні лаборанти щодня роблять короткий аналіз складу стоків, які до нас надходять, та складу вже очищеної води, яку скидаємо у річку. Це необхідно робити, щоб виявити вчасно загрозу, якщо раптом підприємства міста зіллють у каналізацію важкі метали, токсини чи нафтопродукти, які можуть повністю вивести з ладу очисні споруди та вбити усю біологічну очистку”, - розповідає начальник очисних споруд.

Щоб удосконалити роботу міських очисних споруд представники Шепетівкаводоканалу постійно працюють над розробкою та пошуком нових технологій та можливостей. Проте значною мірою все залежить від фінансової спроможності підприємства та бюджету міста.